Астрономи використали Атакамську велику міліметрову/субміліметрову решітку (ALMA), щоб знайти те, що, на їхню думку, є “рідним” інопланетним світом для екзопланети, що обертається навколо далекої зірки.
Команда виявила хмару уламків, які, можливо, поділяють орбіту планети та можуть бути будівельними блоками нової планети або залишками однієї з них, що перебуває в процесі формування, – йдеться у заяві для преси.
Якщо це підтвердиться, це буде найпереконливішим доказом того, що дві екзопланети можуть ділити одну орбіту.
Астрономи, які зробили це відкриття та опублікували свої висновки у статті в журналі Astronomy & Astrophysics, пояснюють, як вони можуть мати перші докази існування так званих троянських екзопланет, або планет, що мають спільну орбіту.
“Два десятиліття тому теоретично було передбачено, що пари планет однакової маси можуть обертатися на одній орбіті навколо своєї зірки, так звані “троянські” або коорбітальні планети. Ми вперше знайшли докази на користь цієї ідеї”, – пояснила Ольга Бальсалобре-Руза, студентка Центру астробіології в Мадриді, Іспанія, яка очолила роботу.
Троянські астероїди досить поширені в нашій Сонячній системі. Найвідомішими прикладами є тисячі троянських астероїдів Юпітера, хоча ми також знаємо про два троянські астероїди Землі, які обертаються навколо Сонця на тій самій орбіті, що й наша планета.
Астрономи передбачали, що троянські планети можуть існувати та за межами нашої Сонячної системи, але конкретних доказів цього поки що не знайшли.
“Екзотрояни [троянські планети за межами Сонячної системи] досі були схожі на єдинорогів: теорія дозволяє їм існувати, але ніхто ніколи не виявляв їх”, – пояснив співавтор дослідження Хорхе Лілло-Бокс, старший науковий співробітник Центру астробіології.
Команда авторів нової статті представила своє відкриття за допомогою телескопа ALMA, який, на їхню думку, надає найсильніші на сьогодні спостережні докази існування “троянських планет”.
Вони проаналізували архівні дані ALMA про зірку в системі PDS 70, яка містить дві гігантські планети, схожі на Юпітер, PDS 70b і PDS 70c, і помітили хмару уламків у місці на орбіті PDS 70b, де, як очікується, існують троянські планети – зокрема, в зоні Лагранжа, де спільне гравітаційне тяжіння зірки та планети створює стабільну орбіту для інших об’єктів.
Астрономи
Команда виявила, що хмара уламків має масу приблизно вдвічі більшу, ніж наш Місяць. Вони вважають, що це може вказувати на існуючий Троянський світ у цій системі або, принаймні, на той, що перебуває в процесі формування.
“Хто міг би уявити собі два світи, які мають однакову тривалість року та умови для життя? Наша робота є першим доказом того, що такий світ може існувати, – пояснив Бальсалобре-Руза. “Ми можемо уявити, що планета може ділити свою орбіту з тисячами астероїдів, як у випадку з Юпітером, але мене вражає, що планети можуть ділити одну орбіту”.
Далі команда проведе подальші спостереження за PDS 70b і хмарою-сестрою приблизно до 2026 року, щоб визначити, чи рухаються вони по одній і тій же орбіті. Якщо вони підтвердять свої висновки, це “стане проривом в області екзопланет”, – сказала Бальсалобре-Руза.